ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРІВ ІЗ ЦИФРОВИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ТА ВИКЛИКИ НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВУ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження правового регулювання постачання товарів із цифровими елементами у праві Європейського Союзу та національному законодавстві України. Проаналізовано положення Директив (ЄС) 2019/770 та 2019/771, Закону України «Про цифровий контент та цифрові послуги», а також положення цивільного законодавства, що застосовуються до договірних відносин у сфері обігу цифрового контенту, цифрових послуг і товарів із цифровими елементами. У роботі досліджено особливості правової природи товарів із цифровими елементами, визначено їх місце у системі об’єктів цивільних прав та з’ясовано специфіку правового режиму відповідних договірних зобов’язань. Окрему увагу приділено аналізу функціонального критерію, який використовується європейським і національним законодавцем для розмежування цифрового контенту, цифрових послуг і товарів із цифровими елементами. Виявлено проблеми правової кваліфікації договірних конструкцій у випадках, коли цифровий елемент не є необхідним для базового функціонування товару, проте надається разом із ним у межах договору купівлі-продажу. На основі порівняльно-правового аналізу встановлено, що чинні директиви не забезпечують достатньої правової визначеності щодо меж застосування норм про купівлю-продаж товарів і постачання цифрового контенту, що зумовлює виникнення так званої «сірої зони» у сфері правового регулювання. У статті доведено, що механічне поширення режиму договору купівлі-продажу на всі цифрові елементи товару без урахування їх реального функціонального значення не відповідає потребам сучасного ринку та може призводити до звуження обсягу правового захисту споживачів. Обґрунтовано, що у багатьох випадках саме цифровий компонент становить основну споживчу цінність товару, тоді як матеріальний носій виконує допоміжну роль. Запропоновано диференційований підхід до правового регулювання товарів із цифровими елементами, відповідно до якого цифрові елементи, необхідні для забезпечення базової функціональності товару, мають регулюватися положеннями про купівлю-продаж, тоді як цифровий контент і цифрові послуги, спрямовані на розширення функціональних можливостей товару, доцільно кваліфікувати як самостійний об’єкт договірного регулювання у межах договорів про постачання цифрового контенту.