ПУБЛІЧНИЙ ІНТЕРЕС У МЕХАНІЗМІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Анотація

У статті досліджено сучасні підходи до розуміння категорії публічного інтересу в механізмі адміністративно-правового регулювання та проаналізовано особливості його нормативного закріплення і практичного застосування. З’ясовано, що попри законодавче визначення поняття публічного інтересу, закріплене Законом України «Про адміністративну процедуру», в адміністративно-правовій доктрині відсутній єдиний підхід до його тлумачення, що зумовлює необхідність подальшого наукового осмислення цієї категорії. Проаналізовано основні доктринальні підходи до визначення публічного інтересу, сформовані у працях українських науковців, а також охарактеризовано його співвідношення з приватним інтересом. Обґрунтовано, що публічний інтерес не може розглядатися виключно як сукупність приватних інтересів, оскільки є результатом їх узагальнення та правового визнання у формі суспільно значущих цілей. Визначено роль держави у нормативному закріпленні та забезпеченні публічного інтересу, а також звернуто увагу на необхідність існування належних процесуальних гарантій, які унеможливлюють підміну публічного інтересу відомчими чи корпоративними інтересами. Досліджено місце публічного інтересу в системі адміністративного права, охарактеризовано його значення для адміністративної процедури, адміністративного судочинства та діяльності суб’єктів публічної адміністрації. Проаналізовано основні адміністративно-правові засоби забезпечення публічного інтересу, зокрема нормотворчість, адміністративну процедуру, контрольно-наглядову діяльність, адміністративне та судове оскарження. Особливу увагу приділено значенню принципів законності, пропорційності, добросовісності, належного урядування та правової визначеності як засобів забезпечення належного балансу між публічними та приватними інтересами. Запропоновано власний підхід до відмежування публічного інтересу від відомчих інтересів суб’єктів владних повноважень шляхом виокремлення кількісного, змістовного та процедурного критеріїв його визначення. Обґрунтовано необхідність удосконалення адміністративно-правового регулювання шляхом посилення вимог до мотивування адміністративних актів, узагальнення відповідної судової практики та уточнення законодавчих підходів до визначення носіїв публічного інтересу в окремих категоріях адміністративних спорів.