КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В ІТ-СФЕРІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті здійснено систематизацію об’єктів інтелектуальної власності у сфері інформаційних технологій та визначено значення їх юридичної неоднорідності для адміністративно-правової охорони. Метою дослідження є формування класифікації ІТ-об’єктів за інститутами, у межах яких забезпечується їх правова охорона, а також установлення впливу відповідного правового режиму на зміст і межі публічно-владного впливу. Виокремлено п’ять груп: об’єкти авторського права; об’єкти патентного права та прирівняні до них результати; засоби індивідуалізації; комерційна таємниця й ноу-хау; допоміжні об’єкти правової охорони. Визначено, що авторсько-правова охорона комп’ютерної програми поширюється на форму її вираження, але не охоплює ідей, принципів, методів, функціональних можливостей, мов програмування та форматів даних. Розкрито співвідношення авторсько-правового режиму оригінальних баз даних і права особливого роду (sui generis) на неоригінальні бази даних. Обґрунтовано значення адміністративної процедури для розмежування комп’ютерного алгоритму як абстрактної ідеї та реалізованого за допомогою комп’ютера технічного рішення. Встановлено особливе місце доменних імен, які, не будучи самостійними об’єктами права інтелектуальної власності, охороняються через інститут торговельної марки та механізми протидії кіберсквотингу. Охарактеризовано режим комерційної таємниці як самостійний засіб охорони алгоритмів, архітектурних рішень, програмного коду, параметрів моделей машинного навчання та наборів даних. З’ясовано можливості й межі договорів про нерозголошення та утримання від конкурентних дій у межах правового режиму Дія Сіті. Запропоновано розглядати технологічні засоби захисту та інформацію про управління правами як допоміжні об’єкти правової охорони, існування яких формує конструкцію «подвоєння» охоронюваного об’єкта. Результати дослідження створюють теоретичне підґрунтя для диференціації повноважень суб’єктів публічної адміністрації залежно від юридичної природи конкретного ІТ-об’єкта.