ПРАВО ПОСТІЙНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЇХ ВИРІШЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/galician_studies/law-2023-2-4Ключові слова:
землекористування, постійне землекористування, земельна ділянка, законодавство, правове регулювання, недосконалістьАнотація
У статті досліджено проблематичні аспекти права постійного землекористування та пошуку шляхів вирішення дилем, з якими стикаються як науковці, так і практики в галузі земельного права, а також пересічні громадяни, що причетні до даного правового явища. Проаналізовано, що з ухваленням нового Земельного кодексу на території України нормативно-правові положення щодо постійного користування земельними ділянками кардинально змінилися. Дотепер між науковцями у сфері юриспруденції тривають дискусії щодо визначення переліку суб’єктів, які мають право на постійне землекористування, незважаючи на закріплені положення у статті 92 Земельного кодексу України. Це зумовлено тим, що фізичні та юридичні особи, які не ввійшли до оновленого списку у зв’язку зі зміною законодавчих норм, усе ще зберегли своє право постійного користування земельною ділянкою, що було надано їм раніше. Детальний розгляд права постійного користування земельною ділянкою вказує на недосконалість і неповноту законодавчих норм щодо його правового регулювання, що, у свою чергу, породжує колізійні ситуації. Зроблено висновок про те, що інститут постійного користування земельними ділянками втрачає свою актуальність і залишається пострадянською спадщиною, адже він був запроваджений комуністичною владою через відсутність ринкових земельних відносин і наявність великої кількості земельних ділянок у розпорядженні більшовицького режиму, за якими потрібно було доглядати. У зв’язку із цим даний правовий інститут потребує реформування, а саме: наближення поняття постійного користування до стандартів Європейського Союзу, зміни правових норм і нормативних актів, що стосуються регулювання питань даного виду права користування, усунення законодавчих прогалин щодо правового регулювання постійного користування, визначення чіткого переліку законодавчих норм, які б регулювали питання надання такого права, його припинення, переоформлення та спадкування, утворення земельних правовідносин.
Посилання
Земельний кодекс Української РСР : Закон Української РСР від 8 липня 1970 р. № 29, ст. 205. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2874%D0%B0-07#Text.
Земельний Кодекс України : Закон України від 18 грудня 1990 р. № 561-12. Відомості Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1991. № 10. Ст. 98.
Земельний кодекс України : Закон України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III. Відомості Верховної Ради України. 2002. № № 3–4. Ст. 27.
Мельничук О., Мельничук М. Особливості права постійного користування земельною ділянкою : наукова стаття. Internauka : International scientific journal. Series “ Juridical Sciences”. 11 с. URL: http://socrates.vsau.org/repository/getfile.php/19879.pdf.
Мірошниченко А. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. Київ : Правова єдність, 2009. 496 с.
Дехтяренко В. Як захистити своє право постійного користування земельною ділянкою. Землевпорядний вісник. 2021. № 7. С. 7–13.
Кулинич О. До питання про право постійного користування земельною ділянкою. Розвиток аграрного, земельного та екологічного права на зламі тисячоліть : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 2018. С. 230–235. URL: https://nubip.edu.ua/sites/default/files/u348/zbirnik_konferenciyi_2018.pdf#page=230.
Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо скасування інституту права постійного користування земельними ділянками : законопроект від 15 квітня 2021 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=71680 .
Кулинич О. Право постійного користування землею: повністю відмовитися чи реформувати. Землевпорядний вісник. 2019. № 9. С. 46–50.