ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНОЇ СФЕРИ ЯК ОБ’ЄКТУ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Анотація

Стаття присвячена здійсненню комплексного наукового дослідження теоретико-правових аспектів визначення архітектурно-будівельної сфери, як об’єкту адміністративно-правового забезпечення. На підставі отриманих результатів дослідження автором аргументовано, що з огляду на трансформаційні процеси у сфері публічного управління, зокрема в умовах воєнного стану, виникає нагальна необхідність впровадження нових підходів до правового регулювання архітектурно-будівельної діяльності, спрямованих на забезпечення публічних інтересів, безпеки об’єктів будівництва та підвищення якості середовища існування населення. Враховуючи наведені висновки, отримані за результатами аналізу наукових підходів до розуміння сутності «архітектурно-будівельної сфери» встановлено відсутність єдності у її тлумаченні в межах адміністративно-правової доктрини. Наголошено, що архітектурна діяльність є підґрунтям цієї сфери, яка поєднує творчі, проєктні, наукові та контрольні елементи. При цьому будівництво забезпечує практичну реалізацію відповідних рішень. Наголошено, що така єдність є основою для виникнення правовідносин, у яких поєднуються як приватноправові, так і публічно-правові засади регулювання. Значну увагу приділено дослідженню понятійно-категоріального апарату за темою дослідження. Зокрема, доведено, що традиційні підходи до ототожнення понять «будівництво», «містобудівна діяльність» і «капітальне будівництво» не відповідають сучасним умовам розвитку правової системи. Запропоновано підхід, відповідно до якого ці категорії мають розглядатися як взаємопов’язані, але самостійні елементи єдиної регуляторної системи, кожен з яких виконує специфічну функцію у процесі формування та реалізації державної політики. Констатовано, що адміністративно-правове забезпечення архітектурно-будівельної сфери є системним інструментом реалізації державної політики, що охоплює сукупність правових норм, процедур та управлінських механізмів, спрямованих на координацію діяльності суб’єктів, забезпечення дотримання містобудівних вимог, узгодження публічних і приватних інтересів та формування безпечного середовища життєдіяльності.