ДОКАЗИ В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

Стаття присвячена висвітленню суті доказів в електронній формі та з’ясуванню, до якого з видів процесуальних джерел доказів у кримінальному провадженні вони належать. Зазначено, що поняття «цифрові докази» та «електронні докази» у спеціальній літературі та офіційних документах переважно вживають як синоніми. Утім технічно коректним є використання категорії «цифрові докази». Водночас, цифровим є електронний доказ, згенерований у числовому форматі, або перетворений у нього. Аргументовано, що у правовій доктрині та у правовому регулюванні сформовано декілька підходів до тлумачення суті електронних доказів. Більшість учених під електронними доказами розуміють дані або інформацію, яка з’явилася внаслідок використання цифрової техніки і відповідного програмного забезпечення, та може бути використана в судовому процесі. Інші дослідники визначають електронні докази як об’єкти цифрового (електронного) виміру, що можуть мати значення для кримінального провадження. Третій підхід до трактування електронних доказів – будь-які докази, отримані з даних, що містяться в будь-якому пристрої або вироблені ним, функціонування якого залежить від програмного забезпечення або даних, що зберігаються або передаються через комп’ютерну систему чи мережу. Обґрунтовано, що докази, про які йдеться, коректніше називати «доказами в електронній формі», оскільки ця назва відображає середовище створення, використання, зберігання, демонстрації, виявлення, фіксації, вилучення та дослідження інформації, яка має значення для кримінального провадження. Електронна форма інформації становить нематеріальну версію інших форм інформації (письмової, графічної, аудіовізуальної та їх поєднанні). Вона може відтворювати абсолютно всі елементи інформації в матеріальній формі. Понад те, електронна форма має перевагу, адже містить параметри, недоступні іншим формам (наприклад, метадані). Сформульовано авторське визначення доказів в електронній формі – це інформація, створена, оброблена, збережена або передана за допомогою аналогових чи цифрових сигналів, що має значення для кримінального провадження. Констатовано, що КПК України поки не виокремлює докази в електронній формі. Розглядаючи їх у контексті документів, законодавець поширив на докази в електронній формі загальні правила використання доказів у кримінальному провадженні. Підкреслено, що через особливості доказів в електронній формі точаться дискусії щодо їх приналежності до процесуальних джерел доказів. Зроблено висновок, що докази в електронній формі є новим соціально-правовим явищем в інформаційну епоху. У порівнянні з доказами у поза електронній формі, вони мають власну природу, яка зумовлює їх особливості, потребують іншого механізму доказування, що свідчить про самостійне місце у системі процесуальних джерел доказів.