ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОМПЕТЕНЦІЇ РАДИ ДИРЕКТОРІВ ПРИ ОДНОРІВНЕВІЙ СТРУКТУРІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

Анотація

У статті аналізується компетенція органу корпорації, який поєднує в собі функції управління та контролю, що при однорівневій структурі корпоративного управління, здебільшого, має назву «рада директорів». Визначення господарської компетенції ради директорів є метою дослідження, яка реалізована шляхом вивчення та аналізу законодавчих актів і релевантних наукових досліджень. Автором зазначається, що окреслення меж господарської компетенції ради директорів залежить від того, які межі господарської компетенції загальних зборів учасників (акціонерів) випливають із статутного документу корпорації (статуту, договору), прийнятого у порядку та за змістом відповідно до закону, відтак, у статті наводиться аналіз сутності терміну «виключна компетенція загальних зборів». Автором виснувається, що неможливо стверджувати про наявність виключної компетенції ради директорів, адже, по-перше, питання, віднесені до компетенції ради директорів, можуть бути з волі ради директорів вирішені загальними зборами (і закон не передбачає можливості обмеження цього права статутним документом), а, по-друге, загальні збори приватних акціонерних товариств, крім товариств, 50 і більше відсотків акцій яких прямо або опосередковано належать державі, можуть таким чином реалізувати свою волеутворюючу функцію, що в статутному документі буде надано право загальним зборам вирішувати будь-які питання, у тому числі ті, що належать до компетенції ради директорів. Оскільки рада директорів є органом, що наділений повноваженнями діяти від імені корпорації у взаємовідносинах із третіми особами (набувати права для корпорації, здійснювати їх, створювати обов’язки, виконувати їх, нести відповідальність за їхнє невиконання), автором досліджується чи реалізовує рада директорів при цьому свою власну правосуб’єктність. Автором виснувається, що рада директорів діє від імені корпорації, здійснює делеговані їй загальними зборами учасників (акціонерів) функції управління та контролю, при цьому є частиною корпорації, а суб’єкти, які виконують функції ради директорів (виконавчі та невиконавчі директори), діють не як фізичні особи, а як частина корпорації, тобто відносини представництва між ними та корпорацією відсутні.