ПРЕВЕНЦІЯ У ВИБОРЧОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Анотація

У статті досліджується феномен превенції виборчих конфліктів як ключового елементу забезпечення демократичного виборчого процесу. Автор розкриває правову природу превентивної діяльності у сфері виборів, звертаючи увагу на її значення для зміцнення довіри до виборчих інституцій. Здійснено порівняльний аналіз міжнародного досвіду країн із перехідною демократією (зокрема, Ботсвани, Непалу, Індонезії), які успішно імплементували превентивні механізми, такі як медіація, діяльність виборчих омбудсманів, онлайн-платформи скарг. Обґрунтовано, що превенція є не лише способом уникнення виборчих криз, але й стратегічним інструментом формування інклюзивного політичного процесу. Визначено основні передумови ефективної реалізації превентивних механізмів: незалежність виборчих комісій, прозорість процесу, активна участь громадянського суспільства та інформування виборців.Особливу увагу приділено питанню ролі виборчого правосуддя у запобіганні конфліктам. Автор наголошує, що виборчі інститути повинні не лише реагувати на вже вчинені порушення, а й запроваджувати систему раннього попередження спорів. Такий підхід дозволяє забезпечити стале функціонування виборчої системи та формує довіру до демократичних процедур. Зроблено висновок, що превентивна діяльність має поєднувати правові, організаційні та соціально-комунікаційні інструменти, що у комплексі створює нову політичну культуру відповідальності та поваги до верховенства права.У статті також підкреслюється важливість міжнародного досвіду та його адаптації до українських реалій. Зокрема, проаналізовано ефективність впровадження превентивних механізмів у країнах із постконфліктним минулим, де виборчі процеси часто ставали джерелом політичної нестабільності. Показано, що саме превентивні заходи, побудовані на інституційній незалежності, діалозі та правовій визначеності, є запорукою політичної стабільності й легітимності влади.У підсумку робота акцентує увагу на тому, що превенція у виборчому процесі не може розглядатися як додатковий або допоміжний механізм, адже вона є системо утворюючим елементом функціонування демократичних виборів. Її інтеграція у виборче законодавство сприяє зниженню конфліктності, забезпеченню верховенства права, підвищенню легітимності виборів та формуванню умов для розвитку сталих демократичних інститутів.