ЛІБЕРТАРИЗМ І МЕЖІ ПРАВОВОГО ПРИМУСУ: ПРОБЛЕМА КОНЦЕПЦІЇ «МІНІМАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ»

Анотація

У статті здійснюється філософсько-правовий аналіз концепції лібертаризму крізь призму проблеми правового примусу та ідеї «мінімальної держави». Розкривається ціннісне підґрунтя лібертарної доктрини, в центрі якої перебувають принципи індивідуальної свободи, автономії особи, недоторканності приватної власності та негативних прав. Проаналізовано основні ідейні витоки лібертаризму, його зв’язок із класичним лібералізмом та еволюцію у працях провідних мислителів. Окрему увагу приділено принципу невтручання та презумпції свободи, відповідно до яких примус може застосовуватися лише у відповідь на порушення прав інших осіб. Встановлено, що лібертаризм формує чіткий критерій легітимності державного примусу, який базується на необхідності захисту природних прав людини. Обґрунтовується теза, що лібертаризм пропонує радикально обмежене розуміння легітимного правового примусу, зводячи його до функцій захисту від насильства, шахрайства та порушення прав інших осіб. Особливу увагу приділено аналізу концепції «мінімальної держави» як нормативної моделі організації політико-правового порядку, а також критиці її практичної здійсненності в умовах сучасних складних соціальних систем. Досліджується співвідношення свободи та примусу в праві, межі допустимого втручання держави у сферу індивідуальної автономії, а також ризики соціальної дезінтеграції, що виникають у разі надмірної редукції державних функцій. Водночас у роботі висвітлено критичні аспекти концепції мінімальної держави, зокрема сумніви щодо її практичної реалізації та здатності забезпечити соціальну справедливість і захист вразливих груп. Порівняння з моделлю сучасної правової держави показує, що остання поєднує обмеження влади з виконанням соціальних функцій, що створює певне напруження між ідеалами свободи та потребами суспільства. Зроблено висновок, що лібертаризм, попри свою теоретичність, має велике значення як інструмент критики надмірного державного втручання та формування підходів до визначення меж правового примусу. Його ідеї можуть бути використані для вдосконалення сучасних правових систем через забезпечення балансу між свободою індивіда та необхідністю підтримання суспільного порядку. Саме тому амбівалентний характер лібертарної концепції мінімальної держави свідчить, що вона, з одного боку, виконує важливу критичну функцію щодо надмірного державного патерналізму, а з іншого – потребує корекції з урахуванням аксіологічних вимог соціальної справедливості та безпеки людини.