ФОРМУВАННЯ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ПРОЦЕДУРУ»: У ПОЗИЦІЯХ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Анотація

Статтю присвячено аналізу практики застосування Закону України «Про адміністративну процедуру», сформованої Верховним Судом після набрання Законом чинності. Розглянуто передумови прийняття Закону, його ключові новели та особливості впровадження загальних правил адміністративної процедури в діяльність адміністративних органів. Проаналізовано окремі правові позиції Верховного Суду щодо застосування принципу пропорційності, оцінки дотримання процедурних гарантій, визначення адміністративного акту, а також розмежування судової юрисдикції у спорах, пов’язаних із застосуванням положень Закону України «Про адміністративну процедуру». Узагальнено основні тенденції розвитку судової практики; встановлено, що Верховний Суд поступово формує єдині підходи до тлумачення і застосування положень Закону, приділяючи дедалі більшу увагу процедурним гарантіям як самостійному критерію оцінки законності адміністративних актів. Водночас обґрунтовано, що практика застосування Закону ще не є повністю усталеною, а значна частина його положень потребує подальшої конкретизації у судових рішеннях. Зроблено висновок про важливу роль правових позицій Верховного Суду у забезпеченні єдності адміністративної практики та визначено перспективні напрями подальших наукових досліджень, пов’язані з аналізом окремих принципів адміністративної процедури, оцінкою їх практичної реалізації та впливу на діяльність адміністративних органів.