ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ» ТА ЙОГО МІСЦЕ У СИСТЕМІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Анотація

Метою статті є дослідження світового досвіду правового регулювання штучного інтелекту (ШІ) та визначення його правового статусу в контексті цивільного права України. Автори аналізують різні підходи до регулювання ШІ, розглядаючи його як можливий об’єкт чи суб’єкт правовідносин, та оцінюють доцільність впровадження європейського законодавства в українську правову систему. Дослідження базується на порівняльному аналізі міжнародного та національного законодавства щодо ШІ. Використано методи аналізу нормативно-правових актів, узагальнення наукових джерел, а також системний підхід для оцінки правових підходів до регулювання ШІ. Особлива увага приділяється нещодавно ухваленому Закону про штучний інтелект Європейського Союзу (AI Act) та його можливому впливу на українське законодавство. У статті здійснено комплексний аналіз сучасних підходів до правового регулювання ШІ у різних країнах світу, зокрема в Китаї, Сінгапурі, Канаді, США та ЄС. Запропоновано аргументовану позицію щодо віднесення ШІ до об’єктів цивільних правовідносин в українському законодавстві, враховуючи його технічні характеристики та відсутність правосуб’єктності. Автори також підкреслюють необхідність адаптації європейського досвіду для забезпечення інтеграції України в європейський правовий простір. Штучний інтелект наразі не має чітко визначеної дефініції у законодавстві, що ускладнює його правове регулювання. Враховуючи відсутність у ШІ складу правосуб’єктності та його технічні ознаки, найбільш доцільним є його віднесення до об’єктів цивільних правовідносин. Для ефективного регулювання ШІ в Україні рекомендується перейняти правові норми Європейського Союзу, що сприятиме інтеграції українських технологічних проектів до європейського ринку та забезпечить захист прав фізичних та юридичних осіб.