ОСНОВНІ ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ВИМІР

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/galician_studies/law-2024-7-8-4

Ключові слова:

прожитковий мінімум, соціальна держава, соціальна інфраструктура, соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальний працівник, соціальні гарантії держави

Анотація

У статті аналізуються зміст і концептуальні характеристики поняття соціального захисту, системи соціального захисту й основних шляхів її удосконалення. Підкреслено, що соціальна інфраструктура як обов´язкова умова повноцінного функціонування суспільно-економічної системи має опорою саме належне організовану систему соціального захисту. На рівні законодавства ЄС поняття соціального захисту пов´язується з усіма інтервенціями публічних чи приватних організацій, спрямованих на те, щоб звільнити домогосподарства та фізичних осіб від тягаря, зумовленого визначеними видами ризиків або потреб, за умови відсутності одночасних взаємних або індивідуальних домовленостей. Стратегія цифрової трансформації соціальної сфери визначає соціальний захист як систему забезпечуваних державою економічних, соціальних та організаційних заходів, що спрямовуються на підтримку найбільш вразливих верств населення (пенсіонерів, осіб з інвалідністю, ветеранів війни, багатодітних сімей, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та інших категорій осіб, які мають право на державну допомогу та пільги відповідно до законів). На концептуально-теоретичному рівні можна виснувати, що соціальним захистом є комплекс заходів і засобів організаційно-правового та соціально-економічного характеру, які здійснюються публічними та/або приватними суб’єктами, щодо забезпечення соціально безпечного існування людини як найвищої соціальної цінності та невід’ємного елемента суспільного буття, шляхом запобігання, зменшення або усунення соціальних ризиків, а також задоволення потреб людини у соціальній сфері. Структура соціального захисту в Україні складається з таких компонентів: 1) соціальне забезпечення – бюджетна допомога певним категоріям населення; 2) соціальне страхування – допомога позабюджетних структур для нейтралізації страхових випадків; 3) соціальні гарантії держави – бюджетне фінансування підприємств з метою компенсації недоотриманих доходів; 4) соціальна допомога. Виокремлено три рівні системи соціального захисту в Україні: інституційний, правореалізаційний, безпосередньої взаємодії. У статті окреслені актуальні пропозиції щодо шляхів удосконалення системи соціального захисту в Україні.

Посилання

Внукова Н. М., Кузьминчук Н. В. Соціальне страхування: Кредитно-модульний курс. Навч. пос. К.: Центр учбової літератури, 2021. 412 с.

Галіцина Н. В. Принципи «good governance» і «good administration» в адмінстративному праві. Юридичний бюлетень. 2020. Вип. 13. С. 101–110.

Деякі питання Національної соціальної сервісної служби України: постанова Кабінету міністрів України від 26.08.2020 р. № 783. Офіційний вісник України. 2020 р., № 73, ст. 9.

Епель О. В. Система соціального захисту в Україні як чинник формування соціальної держави: стан, проблеми та стратегія розвитку: монографія. К. : Видавництво Людмила, 2023. 196 с. Бібліогр.: с. 139–186.

Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 р. № 5067-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 63. Ст. 2565.

Про затвердження Порядку проведення експериментального проекту з реалізації функціоналів першої черги Єдиної інформаційної системи соціальної сфери: Постанова Правління Пенсійного фонду України від 03.03.2021 № 8-1. Офіційний вісник України. 2021. № 23. Ст. 1104.

Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24.01.1995 р.№ 20/95-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 6. Ст. 35.

Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 21.03.1991 р. № 875-XI. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 21. Ст. 252

Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 р. № 2011-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 15. Ст. 190.

Про соціальні послуги: Закон України від 19.01.2019 р. № 2671-VІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 18. Стор. 5, ст. 73.

Про схвалення Стратегії цифрової трансформації соціальної сфери: розпорядження Кабінету Міністрів України № 1353-р від 28.10.2020. Урядовий кур’єр від 31.10.2020. № 212.

Соціальна безпека людини в умовах війни: монографія. За ред. Варналія З. С. К. : Знання України, 2023. 270 [1] с., 8 с. іл.

Golinowska S. Przyszlość państwa opiekuńczego i systemu zabezpieczenia spolecznego. Polityka Spoleczna. 2005. № 11–12. р. 1–9.

International Federation of Social Workers. URL: International Federation of Social Workers – Global Online conference (ifsw.org).

On the European system of integrated social protection statistics: Regulation (EC) № 458/2007 of the European Parliament and of the Council of 25.04.2007. Official Journal of the European Union. 2007. L 113. P. 182–187.

Stiker H. J. Vieillesse, pauvreté et handicap dans l’histoire. Revue d’histoire de la protection sociale. 2015. № 1. P. 132–144.

The People´s Charter for an Eco-Social World. Co-Building a New Eco-Social World: Leaving No One Behind. URL: https://newecosocialworld.com/the-peoples-charter-for-an-eco-social-world/.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-30