ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОНСУЛЬТАТИВНО-ДОРАДЧИХ ОРГАНІВ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті досліджено правові засади функціонування консультативно-дорадчих органів в Україні як важливого інструменту участі громадськості у публічному управлінні. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення механізмів взаємодії між державою та громадянським суспільством в умовах сучасних викликів, зокрема воєнного стану, реформування системи державного управління та підвищення вимог до відкритості й підзвітності органів влади . Метою дослідження є комплексний аналіз нормативно-правових засад функціонування консультативно- дорадчих органів, визначення їх адміністративно-правового статусу та ролі у забезпеченні участі громадян у процесах прийняття управлінських рішень, а також обґрунтування напрямів удосконалення їх правового регулювання . Встановлено, що правове регулювання діяльності консультативно-дорадчих органів має комплексний і багаторівневий характер та охоплює як конституційні засади, так і спеціальне законодавство та підзаконні нормативно-правові акти. Відсутність єдиного кодифікованого акта компенсується наявністю розгалуженої системи нормативних джерел, що регулюють окремі аспекти їх утворення та діяльності . Обґрунтовано, що на конституційному рівні закладено фундаментальні передумови для функціонування консультативно-дорадчих органів, зокрема через закріплення принципів народовладдя, участі громадян в управлінні державними справами, відкритості та підзвітності влади . Водночас на рівні спеціального законодавства визначаються окремі організаційно-правові форми таких органів, зокрема громадські ради, колегії, координаційні ради та інші дорадчі структури. Проаналізовано роль підзаконних актів, зокрема постанов Кабінету Міністрів України, які деталізують порядок створення та функціонування консультативно-дорадчих органів, а також указів Президента України, що забезпечують утворення стратегічних дорадчих інституцій. Встановлено, що значну роль відіграють відомчі акти, які конкретизують діяльність таких органів у межах окремих сфер державної політики . Окрему увагу приділено спеціалізованим консультативно-дорадчим органам, зокрема у сфері антикорупційної політики, відновлення держави та місцевого самоврядування, що свідчить про їх адаптивність до потреб різних галузей публічного управління. Водночас виявлено відсутність уніфікованого підходу до правового регулювання таких органів, що зумовлює різноманітність практик їх функціонування та правового статусу Зроблено висновок про необхідність удосконалення нормативно-правового регулювання консультативно- дорадчих органів шляхом його систематизації, уніфікації та законодавчого закріплення їх правового статусу. Обґрунтовано доцільність розроблення окремого законодавчого акта, який би визначав засади консультативно- дорадчої діяльності, що сприятиме підвищенню ефективності їх функціонування та зміцненню демократичних засад публічного управління.