ХАРАКТЕРИСТИКА ОСІБ, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ САМОВІЛЬНЕ ЗАЛИШЕННЯ ПОЛЯ БОЮ АБО ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ДІЯТИ ЗБРОЄЮ

Анотація

Метою статті є визначення основних соціально-демографічних, службово-рольових, кримінально-правових, морально-психологічних і мотиваційних ознак осіб, які вчиняють самовільне залишення поля бою або відмовляються під час бою діяти зброєю, а також з’ясування значення цих ознак для кваліфікації діяння, його розслідування та попередження. У статті досліджено ознаки осіб, які вчиняють самовільне залишення поля бою або відмовляються під час бою діяти зброєю. За основу взято положення статті 429 Кримінального кодексу України, норми військового законодавства та сучасні наукові праці, присвячені військовим кримінальним правопорушенням, особі злочинця-військовослужбовця, а також криміналістичним і кримінологічним аспектам порушення порядку несення військової служби. Обґрунтовано, що характеристика таких осіб не може зводитися лише до формального визначення спеціального суб’єкта. Вона охоплює сукупність соціально-демографічних, службово-рольових, кримінально-правових, морально-психологічних і мотиваційних ознак, які виявляються в умовах безпосереднього бою. Показано, що для правильної кваліфікації діяння мають значення не тільки статус військовослужбовця та факт участі в бою, а й місце особи у системі військового управління, її фактичний обов’язок діяти зброєю, рівень підготовки, психологічна стійкість, стан виснаження, сприйняття обстановки та мотиви поведінки. Окрему увагу приділено відмежуванню цього складу кримінального правопорушення від суміжних діянь і значенню характеристики правопорушника для розслідування, попередження таких випадків та індивідуалізації кримінальної відповідальності. Зроблено висновок, що особа, яка вчиняє самовільне залишення поля бою або відмовляється діяти зброєю, є не просто спеціальним суб’єктом військового кримінального правопорушення, а військовослужбовцем, фактично включеним у конкретну бойову ситуацію, у межах якої на нього покладено реальний обов’язок зберігати позицію, діяти у бойовому порядку та застосовувати зброю відповідно до наказу і до обстановки. Саме тому її характеристика повинна починатися з поєднання правового статусу, службової ролі та об’єктивних умов бою. Без такого поєднання неможливо ні правильно кваліфікувати діяння, ні відмежувати його від суміжних кримінальних правопорушень та інших ситуацій, у яких відсутня свідома протиправна відмова від бойового обов’язку. Зміст характеристики такої особи є багаторівневим. Він охоплює соціально-демографічні, службово- рольові, кримінально-правові, морально-психологічні та мотиваційні ознаки.