ЩОДО СТРОКІВ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню актуальних питань сутності та темпоральних характеристик здійснення права на прийняття спадщини. Розглянуто часовий вимір загального строку для прийняття спадщини й акцентовано на неоднакових підходах законодавця в нормах, що регулюють загальні правила початку перебігу цивільно-правових строків і початку перебігу строку для прийняття спадщини. Наголошено, що з позиції цивільного права цей строк належить до преклюзивних строків, тобто таких, з якими пов’язане існування самого права. Проаналізовано пов’язані з уведенням воєнного стану новели щодо тривалості строків для прийняття спадщини, які були запроваджені відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Зосереджено увагу на їх критичній оцінці найвищим судовим органом з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства за вертикаллю. Акцентовано на деяких доктринальних колізіях самого змісту права на відновлення пропущеного строку для прийняття спадщини та надання додаткового строку для її прийняття. Уважається доцільнім розгляд справ про надання додаткового строку в порядку не позовного, а окремого провадження, а також пропонується переглянути підхід до визначення особи – належного відповідача за позовами про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Здійснено системний аналіз норм, якими регулюється строк для прийняття спадщини тривалістю у три місяці, та висвітлено випадки, для яких такий строк є актуальним. Наголошено на можливості виникнення окремих спірних моментів, що можуть мати місце в разі одночасної наявності таких правових фактів, як прийняття спадщини спадкоємцем у межах тримісячного строку та задоволення судом позову про надання додаткового строку особі, яка з поважних причин його пропустила. Крізь призму застосування такого принципу цивільного права, як принцип справедливості, зокрема й з позиції аналогії закону, розглянуто можливість повторного звернення з позовом до суду про надання додаткового строку для прийняття спадщини.