ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

Анотація

В статті досліджено особливості встановлення та застосування відповідальності суб’єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та запропоновано окремі напрямки удосконалення його здійснення. Встановлено, що суб’єкти державної реєстрації прав несуть цивільну, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за порушення законодавства під час внесення відомостей до державного реєстру. З’ясовано, що законодавчо визначені такі види відповідальності: 1) цивільно-правова - шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державного реєстратора, відшкодовується державою, а також самими суб’єктами господарювання чи нотаріусами у порядку регресу; 2) адміністративна - статею 166²³ КУпАП встановлено відповідальність у формі штрафу за порушення встановленого законом порядку реєстрації прав на нерухомість; 3) кримінальна – встановлюється за умисне спотворення даних реєстрів, незаконні реєстраційні дії з метою завдати шкоди або захопити майно (рейдерство); 4) дисциплінарна – полягає в позбавлені права доступу до Державного реєстру прав, догана або звільнення з посади. Встановлено, що механізм відповідальності суб’єктів державної реєстрації (державних реєстраторів, нотаріусів) за порушення у сфері речових прав на нерухомість базується на положеннях Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та передбачає застосування дисциплінарних, адміністративних, цивільно-правових чи кримінальних стягнень; його складовими елементами є: фіксація порушення - здійснюється правоохоронними органами або за скаргами до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мін’юсті; скасування незаконних дій - проведення реєстраційних змін чи повернення майна у попередній стан через механізми судового оскарження або скасування рішень комісіями Мін’юсту; відшкодування збитків - реалізується через позовні провадження до державного реєстратора або суб’єкта господарювання (нотаріальної контори/суб’єкта акредитації). Доведено, що проблеми притягнення до відповідальності суб’єктів державної реєстрації прав на нерухомість в Україні пов’язані з недосконалістю законодавства, складністю доведення вини реєстраторів, проблемами відшкодування завданих збитків та двозначністю судової практики щодо скасування незаконних реєстраційних дій. До основних із них слід віднести: складність доведення вини та умислу - реєстратори часто посилаються на те, що вони перевіряють лише формальну наявність поданих документів, а не їхню первинну підробку чи справжність волевиявлення сторін, що ускладнює їхню кримінальну чи цивільну відповідальність; складність відшкодування шкоди – відповідно до Закону про держреєстрацію, шкода відшкодовується лише за рішенням суду, але реальне стягнення коштів із державного чи комунального реєстратора є довгим та малоефективним процесом через їхню низьку офіційну платоспроможність; дуалізм статусу суб’єктів - відповідальність приватних нотаріусів та акредитованих суб’єктів відрізняється від відповідальності державних службовців чи посадових осіб місцевого самоврядування, що створює нерівні умови та розмиває єдині стандарти покарання за порушення; недосконалість механізмів регресу - держава, виплативши компенсацію за незаконні рішення своїх реєстраторів, часто не може ефективно стягнути ці кошти в порядку регресу через прогалини в трудовій та бюджетній дисципліні; існують колізії судової практики щодо скасування записів - суди не завжди чітко розмежовують вимоги про скасування самого незаконного рішення реєстратора та захист цивільного права власності потерпілої особи, що затягує відновлення прав власників.