ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК СКЛАДУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 173-2 КУПАП

Анотація

Наукову статтю присвячено дослідженню об’єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Автором визначено, що актуальність здійснення наукового дослідження за обраною темою зумовлена важливістю правильної кваліфікації домашнього насильства та забезпечення ефективного адміністративно-правового реагування на його прояви. Проаналізовано судову практику застосування ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі чого виявлено проблемні питання встановлення об’єктивних ознак складу адміністративного правопорушення та доказування настання передбачених законом наслідків. Виокремлено наукові підходи до визначення об’єкта адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною нормою та встановлено відсутність єдності поглядів щодо його змісту. Констатовано, що безпосередній об’єкт домашнього насильства має ширший зміст та охоплює суспільні відносини, пов’язані із забезпеченням фізичної та психологічної недоторканності, безпеки, гідності й економічного благополуччя потерпілих осіб, що не обмежується формальним віднесенням ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення до глави 14 «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку». Досліджено особливості фізичного, психологічного та економічного насильства як форм протиправного діяння. Встановлено, що для правильної кваліфікації необхідно визначати характер насильницької поведінки, спосіб її вчинення, спрямованість та наслідки. Окремо проаналізовано особливості об’єктивної сторони кваліфікованого складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пов’язаного із вчиненням домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Додатково проведено розмежування домашнього насильства, вчиненого «стосовно дитини», та насильства, вчиненого «у присутності дитини», оскільки зазначені обставини мають різне юридичне значення для кваліфікації діяння.