ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ НАГЛЯД І КОНТРОЛЮ У СФЕРІ МЕДІА

Анотація

У статті досліджено поняття адміністративно-правового механізму нагляду і контролю у сфері медіа в умовах реформування медійного законодавства після ухвалення Закону України «Про медіа» від 13 грудня 2022 року № 2849-IX. Обґрунтовано, що перехід від регулювання за технологією поширення інформації до єдиного закону змінив характер владного впливу держави на медійні відносини. Цей закон охоплює аудіовізуальні, друковані та онлайн-медіа, провайдерів аудіовізуальних сервісів і платформ спільного доступу до відео. Методологічною основою дослідження є інструментальний підхід до категорії «механізм». Проаналізовано доктринальне розмежування понять «контроль» і «нагляд» та їх синонімічне вживання в Законі України «Про медіа». Доведено, що парна конструкція «нагляд і контроль» відображає гібридну природу компетенції медіарегулятора. Відносини Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення із суб’єктами у сфері медіа мають наглядовий характер. Водночас регулятор має і повноваження регуляторного впливу, притаманні контролю. Запропоновано авторське визначення адміністративно-правового механізму нагляду і контролю у сфері медіа. Охарактеризовано нормативну підсистему механізму, що включає конституційний, законодавчий, підзаконний і міжнародно-правовий рівні. Окремо наголошено на практиці Європейського суду з прав людини як джерелі права. Розкрито інституційну підсистему. Крім Національної ради, до неї входять Антимонопольний комітет України, регулятор комунікаційних послуг, центральний орган виконавчої влади в інформаційній сфері, Центральна виборча комісія та органи спільного регулювання. Особливу увагу приділено моделі співрегулювання як новелі медійного права. Ця модель залучає медійну спільноту до вироблення правил і до визначення меж юрисдикції регулятора.