НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ

Анотація

Актуальність статті полягає в тому, що ефективність фінансового контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони значною мірою залежить не лише від належного виконання контрольних повноважень окремими суб’єктами, а й від рівня їх взаємодії. Наявність розгалуженої системи суб’єктів, наділених різними за змістом та обсягом контрольними повноваженнями, обумовлює необхідність узгодження їхньої діяльності, налагодження системного обміну інформацією та результатами контрольних заходів, а також координації дій щодо виявлення, припинення та попередження фінансових порушень. Водночас реалізація контрольних повноважень різними суб’єктами за відсутності належно налагодженої взаємодії між ними може призводити до неузгодженості контрольних заходів, дублювання окремих контрольних дій, несвоєчасного обміну інформацією та недостатнього використання результатів контролю в діяльності інших уповноважених суб’єктів. За таких умов взаємодія має розглядатися як необхідна складова організації фінансового контролю, що забезпечує взаємозв’язок діяльності його суб’єктів та узгодженість реалізації покладених на них повноважень. У статті акцентовано увагу на ключових проблемах, які заважають ефективній та якісній взаємодії суб’єктів здійснення фінансового контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони. Узагальнено теоретичні підходи щодо визначення «взаємодії суб’єктів здійснення фінансового контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони», а також розкрито її значення. Сформульовано авторське бачення напрямів вдосконалення механізмів взаємодії суб’єктів здійснення фінансового контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони. Зроблено висновок, що удосконалення взаємодії суб’єктів здійснення фінансового контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони має бути спрямоване на формування цілісної моделі їх спільної діяльності, за якої організаційна та функціональна самостійність кожного суб’єкта поєднується з узгодженістю дій усієї системи фінансового контролю. Ключове значення при цьому має не розширення повноважень окремих контролюючих суб’єктів, а створення умов для належної реалізації вже наявної компетенції у взаємозв’язку з діяльністю інших учасників контролю. Такий підхід дозволяє розглядати взаємодію не як сукупність окремих випадків співпраці чи обміну інформацією, а як постійний елемент організації фінансового контролю, від якості якого безпосередньо залежить його системність, послідовність та результативність.