МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕМЕЛЬ: МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

Метою статті є дослідження міжнародного досвіду регулювання ринку земель та визначення можливостей його адаптації в Україні з урахуванням сучасних економічних, правових і соціальних викликів. У роботі розглянуто досвід країн Європейського Союзу – Франції, Німеччини, Польщі, Нідерландів, Іспанії, Швеції, Італії, а також Великої Британії – у сфері правового регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення. Дослідження базується на використанні порівняльно-правового, системного та аналітичного методів. Порівняльний аналіз дав змогу визначити спільні тенденції та особливості функціонування земельних ринків у різних країнах, а системний підхід дозволив оцінити ефективність їх державного регулювання. Використано також метод правового моделювання для формування пропозицій щодо удосконалення українського законодавства. У статті вперше комплексно проаналізовано інструменти міжнародного правового регулювання земельного ринку та визначено напрями їх можливої імплементації в Україні. Обґрунтовано доцільність створення інституцій, аналогічних французьким земельним агентствам SAFER, для контролю за ринком сільськогосподарських земель. Визначено потенціал розвитку кадастрової системи, впровадження механізмів ризик-менеджменту та дотаційної підтримки фермерів. Особлива увага приділяється забезпеченню принципу «ефективного власника», який передбачає передачу земель тим, хто реально працює на землі та сприяє розвитку місцевих громад. На основі аналізу міжнародного досвіду зроблено висновок, що Україні необхідно поєднати європейські принципи регулювання земельних відносин із власними соціально-економічними реаліями. Пропонується посилити державний контроль за обігом сільськогосподарських земель, запобігати спекуляціям та концентрації земель у руках великих корпорацій, удосконалити механізми громадського нагляду. Впровадження найкращих практик ЄС сприятиме формуванню прозорого, сталого та соціально орієнтованого ринку земель в Україні, що стане вагомим чинником економічного зростання та розвитку сільських територій.