ДОКТРИНА ПОЗИТИВНОГО ОБОВ’ЯЗКУ ДЕРЖАВИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: БАЛАНС МІЖ ПРИНЦИПОМ БЕЗУМОВНОГО ЗАХИСТУ ТА МЕЖАМИ ФІНАНСОВОЇ СПРОМОЖНОСТІ

Анотація

Метою статті є комплексне дослідження позитивного обов’язку держави щодо соціального захисту військовослужбовців, визначення меж посилання держави на фінансову спроможність як підставу для обмеження соціальних прав, а також розробка пропозицій щодо забезпечення пріоритету безумовного захисту над економічною доцільністю. У статті обґрунтовано актуальність проблематики соціального захисту військовослужбовців як позитивного обов’язку держави, що являється стрижнем конституційного ладу України. В умовах повномасштабної агресії проблема забезпечення цих гарантій набула особливої гостроти через підвищені зобов’язання держави та міжнародні стандарти. Ключова колізія полягає у протистоянні між принципом безумовного захисту прав і обмеженою фінансовою спроможністю, на яку часто посилаються органи виконавчої влади, що призводить до звуження вже встановлених соціальних прав. Незважаючи на чіткі законодавчі гарантії, актуальною залишається проблема практичної реалізації прав та уникнення бюрократичних обмежень. Використано доктринальний та конституційно-правовий методи для обґрунтування змісту позитивного обов’язку. Застосовано порівняльно-правовий аналіз досвіду країн НАТО та аналіз судової практики для дослідження колізії між позиціями Конституційного Суду України, який відкидає обмеження виплат, та Кабінету Міністрів України. Досліджено також позицію Верховного Суду, що чітко підтверджує перевагу позитивного обов’язку. Встановлено, що ключовий правовий конфлікт полягає у протистоянні доктрини безумовного захисту та доктрини фінансової спроможності. Для забезпечення стійкості системи захисту та виконання позитивного обов’язку пропонується перехід до гібридної, багаторівневої системи. Це вимагає комплексної модернізації фінансових, адміністративних та правових механізмів, спрямованих на подолання бюрократичних обмежень. Впровадження цих заходів дозволить досягти справедливого балансу між конституційними гарантіями та фінансовими можливостями держави, забезпечуючи безумовну і своєчасну реалізацію соціальних прав військовослужбовців.